
УТIШЕНА ДУША — Грігорий Фалькович
Нехама – це утішення, розрада,
Нехама – дружня посмішка й порада,
І думка, попри все іще жива.
Нехама, часом, це також і тиша,
Від нашого ридання голосніша,
Коли стають безсилими слова.
До мови тулиться у часі інша мова,
А кожна мова – щиро-загадкова,
Як у гіллі невидиме пташа.
Віки. Козацтва. Царства. Каганати…
Лише одненьку букву поміняти:
Нешама – це по-нашому – Душа.
Щасливі сльози. Безтурботний сміх.
Утішена душа – одна на всіх.
ДУША УТЕШЕНИЯ – Вита Штивельман (вольный перевод)
Скажи: Нехама — и услышишь песню,
увидишь птиц, парящих в поднебесье.
И вспомнишь, как сплетаются слова
в одно наречье, в миллион наречий;
родные лица, радостные встречи,
улыбку, что пока ещё жива,
и тишину, звенящую как крик,
и годы беспросветного страданья,
и страх и боль, и горький хлеб изгнанья,
и правоту твоих любимых книг.
Нехама — утешение, отрада,
объятья, что навстречу нам спешат.
А сменишь букву, и с Нехамой рядом —
Нешама, так по-нашему — Душа.





